Менше говорити «Я», менше вживати частинку «не» (не можу, не хочу, не вмію). Якщо вийде, як можна більше дізнайтеся про місце роботи приховуючи у своїх відповідях питання. Не потрібно розповідати про те, що у вас до цього було п’ять робіт, на яких вам було нудно, або вас вигнали за профнепридатність. Не варто згадувати про те, що ви чудово вишиваєте, якщо ви претендуєте на посаду заввідділом. Краще чітко і об’ємно відповідати на поставлені питання, виставляючи себе з хорошої сторони, лише трохи прикрашаючи дійсність.
Про свої шкідливі звички. Про те, що вам дуже не подобається. Про те, що ви прийшли заробляти гроші, а не працювати. Про те, що вам тут не подобається і якщо ви знайдете інше місце скоріше підете. Про що треба промовчати.
Дуже складне питання. Одна і та ж самопрезентація, на одну і ту ж позицію, але в різних організаціях, викликає абсолютно різну реакцію — часом діаметрально протилежну. Наприклад, стосувалося б, елементарне питання про наявність шкідливих звичок (куріння, алкоголь) — але не так все просто! В одне місце мене не взяли саме з тієї причини, що їм (знову-таки, цього ніхто на співбесіді не озвучує), потрібен був людина п’є і палить — тому що, мабуть, там частенько влаштовувалися «корпоративчики» (це я зрозуміла вже на виході з офісу, коли випадково побачила прибиральницю, выносившую мішок з порожніми пляшками) і шукали такого працівника, який би не вибивався з колективу. І ще часто буває, що тебе з розумним виглядом «допитує» HR-фахівець — дівчинка років 21-25, яка про існування твоєї професії знати не знає, але при цьому вона вирішує, наскільки ти цінний фахівець. Взагалі, на особистому досвіді переконалася, що в такій нелегкій справі, як співбесіда та влаштування на роботу, такі цінні якості, як бути просто кваліфікованим фахівцем, з великим досвідом роботи, відповідальним і т. д. НЕ ГРАЮТЬ ВИРІШАЛЬНОЇ РОЛІ. Насправді важливіше всього звіряча інтуїція і вміння миттєво орієнтуватися у ситуації, ведучи себе саме так, як від тебе чекають.
Почитала відповідь kolya251078, і захотілося відповісти.
Про шкідливі звички говорити на мій погляд треба. Але! не про всіх, та не в повному обсязі. Адже самокритика то вітається, головне не перегнути.
Про те що Ви прийшли саме заробляти говорити треба. Зараз мало цікаві люди, які прийшли відсидіти з 9ти до 18ти, і піти. Цікавіші ті, хто хоче працювати і заробити.
А ось про те, що це місце роботи не межа ваших мрій, а трамплін, і що як толь до запропонують найкраще, ви підете — точно прямо говорити не потрібно.
Не потрібно погано відгукуватися про попередньому начальство, про колег,про те, що на тій роботі був незручний графік і т. д. Іноді навіть краще промовчати про свої кар’єрні амбіції, тому що роботодавець можливо розраховує на постійного працівника на цю посаду…
На співбесіді не потрібно говорити про свої погані якості і невдалих моментах на попередніх роботах. Треба вести живий цікавий діалог, намагаючись привернути увагу співрозмовника до своїх сильних сторін характеру своїми хорошим якостям працівника.
Менше говорити «Я», менше вживати частинку «не» (не можу, не хочу, не вмію). Якщо вийде, як можна більше дізнайтеся про місце роботи приховуючи у своїх відповідях питання. Не потрібно розповідати про те, що у вас до цього було п’ять робіт, на яких вам було нудно, або вас вигнали за профнепридатність. Не варто згадувати про те, що ви чудово вишиваєте, якщо ви претендуєте на посаду заввідділом. Краще чітко і об’ємно відповідати на поставлені питання, виставляючи себе з хорошої сторони, лише трохи прикрашаючи дійсність.
Про свої шкідливі звички. Про те, що вам дуже не подобається. Про те, що ви прийшли заробляти гроші, а не працювати. Про те, що вам тут не подобається і якщо ви знайдете інше місце скоріше підете. Про що треба промовчати.
Дуже складне питання. Одна і та ж самопрезентація, на одну і ту ж позицію, але в різних організаціях, викликає абсолютно різну реакцію — часом діаметрально протилежну. Наприклад, стосувалося б, елементарне питання про наявність шкідливих звичок (куріння, алкоголь) — але не так все просто! В одне місце мене не взяли саме з тієї причини, що їм (знову-таки, цього ніхто на співбесіді не озвучує), потрібен був людина п’є і палить — тому що, мабуть, там частенько влаштовувалися «корпоративчики» (це я зрозуміла вже на виході з офісу, коли випадково побачила прибиральницю, выносившую мішок з порожніми пляшками) і шукали такого працівника, який би не вибивався з колективу. І ще часто буває, що тебе з розумним виглядом «допитує» HR-фахівець — дівчинка років 21-25, яка про існування твоєї професії знати не знає, але при цьому вона вирішує, наскільки ти цінний фахівець. Взагалі, на особистому досвіді переконалася, що в такій нелегкій справі, як співбесіда та влаштування на роботу, такі цінні якості, як бути просто кваліфікованим фахівцем, з великим досвідом роботи, відповідальним і т. д. НЕ ГРАЮТЬ ВИРІШАЛЬНОЇ РОЛІ. Насправді важливіше всього звіряча інтуїція і вміння миттєво орієнтуватися у ситуації, ведучи себе саме так, як від тебе чекають.
Почитала відповідь kolya251078, і захотілося відповісти.
Про шкідливі звички говорити на мій погляд треба. Але! не про всіх, та не в повному обсязі. Адже самокритика то вітається, головне не перегнути.
Про те що Ви прийшли саме заробляти говорити треба. Зараз мало цікаві люди, які прийшли відсидіти з 9ти до 18ти, і піти. Цікавіші ті, хто хоче працювати і заробити.
А ось про те, що це місце роботи не межа ваших мрій, а трамплін, і що як толь до запропонують найкраще, ви підете — точно прямо говорити не потрібно.
Не потрібно погано відгукуватися про попередньому начальство, про колег,про те, що на тій роботі був незручний графік і т. д. Іноді навіть краще промовчати про свої кар’єрні амбіції, тому що роботодавець можливо розраховує на постійного працівника на цю посаду…
На співбесіді не потрібно говорити про свої погані якості і невдалих моментах на попередніх роботах. Треба вести живий цікавий діалог, намагаючись привернути увагу співрозмовника до своїх сильних сторін характеру своїми хорошим якостям працівника.