Як представник категорії дуже молодих матерів, можу сказати, що якщо вагітність це вже факт, то однозначно прийнятно. Якщо ж ні, то поспішати не варто.
першу дитину я народила, коли мені ледве виповнилося 17 років. Рішення народжувати було твердим і непохитним, незважаючи на «шушукання» знайомих і яскраво виражені підколки і пропозиції лікарів про аборт. Але, при цьому у мене був надійний тил — мої батьки, які навіть близько в цьому не дорікнули.
Всі розмови про те, що рання мати нічого не може дати своїй дитині, в силу відсутності життєвого досвіду і матеріального забезпечення, якщо і мають під собою основу, то лише почасти.
Життєвий досвід приходить не до всіх, що підтверджується самим життям. Вибачте за різкість, але серед дорослих людей дурнів предостатньо. Що стосується матзабезпечення, є дещиця правди, допомога в такій ситуації зайвою не буде. Що б цього не було, віддала малу в садок, пішла працювати і поступила в інститут (заочно).
У свій час я з подивом дивилася на колегу, яка родивши у віці за 30, не знала, що робити з дитиною, починаючи з простого сповивання. Оскільки, я з дитинства дуже любила маленьких дітей і народивши в такому ніжному віці, знала, як поводитися з дитиною, починаючи від «а», а «я» вивчала за спеціальними книжками.
З приводу потрібно погуляти, пожити для себе, можу привести в приклад прислів’я «Скільки не спи, нічого не наспишься».
Абсолютна неправда, що дитина в даному випадку це майже «хрест» на освіті та кар’єрі. Як мовиться, було б бажання. Свою вищу освіту я отримала незважаючи на те, що і друга дитина народилася прямо перед держіспитами. І з кар’єрою все в порядку. А хто не хотів вчитися, так і працює, досі прибиральницею, незалежно від відповідного за віком часу народження дитини.
За те тепер, особливо, моя старшенька «балдіє», що у неї така молода мама. І в свій час сміялася, що народила б у 17, лише для того, щоб почути, як мене називають бабусею. Але, це рубіж ми вже переступили…) і я поки не бабуся.
з дітьми мені легко спілкуватися, оскільки не забута «молодість», і немає перегинів з правильними установками, які можуть довести «до виходу ситуації з-під контролю».
Діти це счатье для нормальної жінки, незалежно від віку.
Є знайомі, які «поудаляв» за кілька несвоєчасних дітей, або плачуть в подушки, або будують з себе невідомо кого, типу «навіщо ці діти, ось кар’єра це так»
Цей пасквіль зовсім не заклик до раннього материнства. Все добре в свій час, тільки ніхто не знає коли це «своє».
А просто про те, що раніше материнство, раз вже так вийшло, абсолютно не смертельний, для життя факт.
Народжувати дітей до 18 — значить, вже бути вагітною 17. Явно зарано. Навіть якщо організм вже готовий до відтворення, мозок ще немає. Мама повинна мати певний, хоча б мінімальний життєвий досвід. Інакше вийде так, що дівчина, яка і сама не так давно відкинула свої іграшки, буде змушена вирішувати дуже серйозні фізіологічні та психологічні завдання. Сімнадцятирічних мам, як правило, чекає такий підсумок:
За дитиною доглядають і виховують бабуся з дідусем.
Сусіди і знайомі, зраділі цікавими подіями, постійно шушукаються і без кінця усміхаються якимось своїм думкам.
Рано — народжувати у 18. Але це вирішувати самій дівчинці (по іншому не назвати).
Якщо ця вагітність вже наступила (випадково, а не заплановано), то гірше буде зробити аборт. Аборт може призвести до безпліддя і взагалі це аморально.
Розумію, що багато міщанські переконання більшості оточуючих схиляються до того, що треба всіляко гнобити молоду вагітну дівчинку (до речі, те ж саме і по відношенню до жінок, які народжують пізно).
Єдиний мінус в цьому прекрасному жіночому стані для дівчинки в 18 те, що вона ще, швидше за все не дозріла морально і фізично, так і життям ще не встигла насолодитися.
Але у мене є подруга, яка народила в неповні 19 років, вийшла заміж ще народила, і прекрасно живе з чоловіком вже більше 15 років.
Так що вирішувати, де норма, а де — ні, не суспільству, а самої дівчини і її батьків.
Ні, це неприйнятно. Не дивлячись на те, що дівчина вважається вже зрілою, з точки зору організму, психологічно і морально вона ще не готова народжувати і ростити дітей. В голові ще тусовки, клуби, розваги і дитина стає на заваді. Так само ще треба закінчити школу і отримати освіту — з дитиною це важко. Плюс до всього ранні статеві зв’язки — це відсутність моралі у вихованні людини. До чого ми прийдемо, з таким ставлення до дітей і інституту шлюбу? Содом і Гомора?
У даній ситуації я проти абортів: з вміла завагітніти — з умій і нести цей хрест до кінця.
Звичайно, у кожного своя індивідуальна ситуація. Дитина — це завжди диво, радість, сенс життя! Але для того, щоб батьки — мама і тато — виростили здорового, розумного, розвиненої дитини, вони й самі повинні вирости, вміти заробляти, забезпечувати свою дитину, накопичити певний досвід життя, досвіду спілкування. В 18 років не всі можуть забезпечити свою сім’ю, по-перше, і по-друге, людина в 18 років, мені здається, трохи прожити для себе:вчитися, гуляти, спілкуватися, щоб не шкодувати про життя, яка пройшла повз нього в турботах.
Ні в якому разі! Ще самі діти… А як же дитинство навчання? Спершу потрібно хоча б отримати освіту, подумати про майбутнє.
Хоча зараз і набагато раніше 18 народжують. У мене є такий приклад — дівчинка, яка народила в 15 років. Мені здається, це просто зіпсований дитинство. Так що… Чим би дитя не тішилося, лиш би своїх не наробила!
Ні, звичайно.Бувають звичайно випадки коли народжують так рано виходять заміж і добре живуть(якщо чоловік старше і може забезпечить).Але дуже рідко.В такому віці мама не може дати нічого дитині,ні фізично(одягати,годувати),ні моральних(немає життєвого досвіду).Тому що немає ні освіти,ні роботи.
Тому краще народити в 16-17-18 років ніж зробити аборт. Для мене це вбивство. Всі ми робимо помилки — дитина в чому винен, що Бог дав дитину, значить так треба було. Ну і звичайно ж потрібно в школах частіше розповідати про засоби запобігання від небажаної вагітності.
До цього питання треба підходити суто індивідуально якщо дівчина завагітніла то це безумовно неправильно нічого не поробиш вже аборти протипоказані в даному випадку. Справа в тому що зробив той інший молодий чоловік, який зробив цього дитини.
Як представник категорії дуже молодих матерів, можу сказати, що якщо вагітність це вже факт, то однозначно прийнятно. Якщо ж ні, то поспішати не варто.
першу дитину я народила, коли мені ледве виповнилося 17 років. Рішення народжувати було твердим і непохитним, незважаючи на «шушукання» знайомих і яскраво виражені підколки і пропозиції лікарів про аборт. Але, при цьому у мене був надійний тил — мої батьки, які навіть близько в цьому не дорікнули.
Всі розмови про те, що рання мати нічого не може дати своїй дитині, в силу відсутності життєвого досвіду і матеріального забезпечення, якщо і мають під собою основу, то лише почасти.
Життєвий досвід приходить не до всіх, що підтверджується самим життям. Вибачте за різкість, але серед дорослих людей дурнів предостатньо. Що стосується матзабезпечення, є дещиця правди, допомога в такій ситуації зайвою не буде. Що б цього не було, віддала малу в садок, пішла працювати і поступила в інститут (заочно).
У свій час я з подивом дивилася на колегу, яка родивши у віці за 30, не знала, що робити з дитиною, починаючи з простого сповивання. Оскільки, я з дитинства дуже любила маленьких дітей і народивши в такому ніжному віці, знала, як поводитися з дитиною, починаючи від «а», а «я» вивчала за спеціальними книжками.
З приводу потрібно погуляти, пожити для себе, можу привести в приклад прислів’я «Скільки не спи, нічого не наспишься».
Абсолютна неправда, що дитина в даному випадку це майже «хрест» на освіті та кар’єрі. Як мовиться, було б бажання. Свою вищу освіту я отримала незважаючи на те, що і друга дитина народилася прямо перед держіспитами. І з кар’єрою все в порядку. А хто не хотів вчитися, так і працює, досі прибиральницею, незалежно від відповідного за віком часу народження дитини.
За те тепер, особливо, моя старшенька «балдіє», що у неї така молода мама. І в свій час сміялася, що народила б у 17, лише для того, щоб почути, як мене називають бабусею. Але, це рубіж ми вже переступили…) і я поки не бабуся.
з дітьми мені легко спілкуватися, оскільки не забута «молодість», і немає перегинів з правильними установками, які можуть довести «до виходу ситуації з-під контролю».
Діти це счатье для нормальної жінки, незалежно від віку.
Є знайомі, які «поудаляв» за кілька несвоєчасних дітей, або плачуть в подушки, або будують з себе невідомо кого, типу «навіщо ці діти, ось кар’єра це так»
Цей пасквіль зовсім не заклик до раннього материнства. Все добре в свій час, тільки ніхто не знає коли це «своє».
А просто про те, що раніше материнство, раз вже так вийшло, абсолютно не смертельний, для життя факт.
Народжувати дітей до 18 — значить, вже бути вагітною 17. Явно зарано. Навіть якщо організм вже готовий до відтворення, мозок ще немає. Мама повинна мати певний, хоча б мінімальний життєвий досвід. Інакше вийде так, що дівчина, яка і сама не так давно відкинула свої іграшки, буде змушена вирішувати дуже серйозні фізіологічні та психологічні завдання. Сімнадцятирічних мам, як правило, чекає такий підсумок:
За дитиною доглядають і виховують бабуся з дідусем.
Сусіди і знайомі, зраділі цікавими подіями, постійно шушукаються і без кінця усміхаються якимось своїм думкам.
Тато дитини — учень або знаходиться в армії.
Не дуже райдужні перспективи. Проте, буває всяко.
Рано — народжувати у 18. Але це вирішувати самій дівчинці (по іншому не назвати).
Якщо ця вагітність вже наступила (випадково, а не заплановано), то гірше буде зробити аборт. Аборт може призвести до безпліддя і взагалі це аморально.
Розумію, що багато міщанські переконання більшості оточуючих схиляються до того, що треба всіляко гнобити молоду вагітну дівчинку (до речі, те ж саме і по відношенню до жінок, які народжують пізно).
Єдиний мінус в цьому прекрасному жіночому стані для дівчинки в 18 те, що вона ще, швидше за все не дозріла морально і фізично, так і життям ще не встигла насолодитися.
Але у мене є подруга, яка народила в неповні 19 років, вийшла заміж ще народила, і прекрасно живе з чоловіком вже більше 15 років.
Так що вирішувати, де норма, а де — ні, не суспільству, а самої дівчини і її батьків.
Ні, це неприйнятно. Не дивлячись на те, що дівчина вважається вже зрілою, з точки зору організму, психологічно і морально вона ще не готова народжувати і ростити дітей. В голові ще тусовки, клуби, розваги і дитина стає на заваді. Так само ще треба закінчити школу і отримати освіту — з дитиною це важко. Плюс до всього ранні статеві зв’язки — це відсутність моралі у вихованні людини. До чого ми прийдемо, з таким ставлення до дітей і інституту шлюбу? Содом і Гомора?
У даній ситуації я проти абортів: з вміла завагітніти — з умій і нести цей хрест до кінця.
Якщо підходити логічно то народжувати до 25 не прийнятно.
Якщо народити до 18, то толком освіта не отримаєш, а з подальшою кар’єрою тяжко буде 100%, а висіти на чий-то шиї в наш час не варіант.
Так що треба завжди думати про майбутнє!
Спочатку отримати нормальну освіту, зробити кар’єру (хоча б рік), а потім вже і про дітей думати.
Звичайно, у кожного своя індивідуальна ситуація. Дитина — це завжди диво, радість, сенс життя! Але для того, щоб батьки — мама і тато — виростили здорового, розумного, розвиненої дитини, вони й самі повинні вирости, вміти заробляти, забезпечувати свою дитину, накопичити певний досвід життя, досвіду спілкування. В 18 років не всі можуть забезпечити свою сім’ю, по-перше, і по-друге, людина в 18 років, мені здається, трохи прожити для себе:вчитися, гуляти, спілкуватися, щоб не шкодувати про життя, яка пройшла повз нього в турботах.
Ні в якому разі! Ще самі діти… А як же дитинство навчання? Спершу потрібно хоча б отримати освіту, подумати про майбутнє.
Хоча зараз і набагато раніше 18 народжують. У мене є такий приклад — дівчинка, яка народила в 15 років. Мені здається, це просто зіпсований дитинство. Так що… Чим би дитя не тішилося, лиш би своїх не наробила!
Ні, звичайно.Бувають звичайно випадки коли народжують так рано виходять заміж і добре живуть(якщо чоловік старше і може забезпечить).Але дуже рідко.В такому віці мама не може дати нічого дитині,ні фізично(одягати,годувати),ні моральних(немає життєвого досвіду).Тому що немає ні освіти,ні роботи.
Я проти абортів.
Тому краще народити в 16-17-18 років ніж зробити аборт. Для мене це вбивство. Всі ми робимо помилки — дитина в чому винен, що Бог дав дитину, значить так треба було. Ну і звичайно ж потрібно в школах частіше розповідати про засоби запобігання від небажаної вагітності.
До цього питання треба підходити суто індивідуально якщо дівчина завагітніла то це безумовно неправильно нічого не поробиш вже аборти протипоказані в даному випадку. Справа в тому що зробив той інший молодий чоловік, який зробив цього дитини.