О, це 100% так і є) І якщо лектор помітить, що у величезному лекційному залі хтось не став його привітати, то потім ще половину часу лекції буде читати мораль, яка нині неосвічена молодь пішла.
Пам’ятаю свій перший робочий день після закінчення універу, у нас на роботі була п’ятихвилинка. Зайшов головлікар і привітався з усіма лікарями. Так всі молоді лікарі-інтерни, по старій пам’яті, підхопилися і встали, вітаючи його)))) Головлікар випав в осад, а всі «старі» лікарі від страху і непонятки, що відбувається, теж підхопилися))) Потім сміху було. Ще довго цей день згадували. І перше, що нам сказали ще там на п’ятихвилинці: «Все, дитинство закінчилося, і ваші дитячі звички ви забудьте!» У дорослому житті такі знаки уваги вже не потрібні)))
У вітанні викладача вставанням не бачу нічого поганого. Чому б і не встати, нічого не відсохне. Хоча і в моєму вузі це не практикувалося. А у військових училищах думаю встають і будуть вставати, вітаючи старшого за званням.
З посмішкою згадую викладача математики. Він не входив в аудиторію, а буквально влітав в неї зі словом «хай», тут взагалі і при бажанні стати не встигнеш, відразу треба конспектувати.
Підняти руку і попроситися вийти або задати питання, або відповісти — це елементарне почуття культури. Тут без варіантів.
Ні, ми не вставали, ніхто не вимагав, тільки одна була така дама, що вимагала, слава Богу, у нас нічого не вела. Заступником ректора була. По-моєму, взагалі ні в кого нічого не вела. Що і добре.
Щоб вийти, ні, руку не піднімали, але говорили щось на кшталт: «Вибачте, я на хвилинку». Дочекавшись паузи.
За домовленістю з викладачем.Деякі викладачі хочуть ,щоб студенти вставали вітаю їх,деякі-ні.
А руку піднімати звичайно ж треба ,вигукування це якось негарно ,коли сидять в аудиторії під 100человек на лекціях.
О, це 100% так і є) І якщо лектор помітить, що у величезному лекційному залі хтось не став його привітати, то потім ще половину часу лекції буде читати мораль, яка нині неосвічена молодь пішла.
Пам’ятаю свій перший робочий день після закінчення універу, у нас на роботі була п’ятихвилинка. Зайшов головлікар і привітався з усіма лікарями. Так всі молоді лікарі-інтерни, по старій пам’яті, підхопилися і встали, вітаючи його)))) Головлікар випав в осад, а всі «старі» лікарі від страху і непонятки, що відбувається, теж підхопилися))) Потім сміху було. Ще довго цей день згадували. І перше, що нам сказали ще там на п’ятихвилинці: «Все, дитинство закінчилося, і ваші дитячі звички ви забудьте!» У дорослому житті такі знаки уваги вже не потрібні)))
У вітанні викладача вставанням не бачу нічого поганого. Чому б і не встати, нічого не відсохне. Хоча і в моєму вузі це не практикувалося. А у військових училищах думаю встають і будуть вставати, вітаючи старшого за званням.
З посмішкою згадую викладача математики. Він не входив в аудиторію, а буквально влітав в неї зі словом «хай», тут взагалі і при бажанні стати не встигнеш, відразу треба конспектувати.
Підняти руку і попроситися вийти або задати питання, або відповісти — це елементарне почуття культури. Тут без варіантів.
В серйозних державних вузах викладачів вітають, встаючи (хотьтам парти для цього і не призначені).
Питання на лекціях не ставлять за рідкісним винятком. На семінарах зазвичай запитують не піднімаючи руку.
Йти і приходити на лекції краще мовчки і непомітно (через задні двері), щоб не збивати з думки викладача. Можна також тихенько вибачитися.
Ні, ми не вставали, ніхто не вимагав, тільки одна була така дама, що вимагала, слава Богу, у нас нічого не вела. Заступником ректора була. По-моєму, взагалі ні в кого нічого не вела. Що і добре.
Щоб вийти, ні, руку не піднімали, але говорили щось на кшталт: «Вибачте, я на хвилинку». Дочекавшись паузи.